підтримані проекти

Під час майстеркласів діти вивчали всі етапи кіновиробництва: від написання сценарію до зйомки власних короткометражних фільмів. Проєкт дав дітям можливість приєднатися до кіномистецтва, розкрити їх творчий потенціал, професійні орієнтації, а також навчитися будувати стосунки. У ньому взяли участь різні вікові групи, професійні кваліфіковані люди, а також люди поважного віку, які стали предметом фільмів, та його глядачі.
В проєкті взяли участь 45 підлітків з 3 районів Вінницької та Черкаської областей, які взяли участь у 2-денних майстер-класах та зняли 3 відеофільми під керівництвом кіномитців.

Конгрес Культури — майданчик для аналізу й обговорення актуальних питань сфери. Подія націлена на посилення впливу голосу культурного середовища України, розвиток та мережування середовищ культури через охоплення різних регіонів, міст України; важливим є й досвід інших країн.
Імпульсом для теми Конгресу — Сцена майбутнього — стали пандемія, зупинка «живого» культурного життя, ризик скорочення фінансування культури, конфлікти навколо конкурсів на обрання керівників(ць) культурних інституцій в Україні.

«Зникла подруга» – це аудіотур Києвом, який висвітлює тему секс-роботи в історичній ретроспективі. У фокусі: присутність жінки в просторі міста, погляд іншого, актуальний стан сфери секс-послуг та її локальна історія.

Авторка ідеї Марія Борисова розказує історію та проводить слухачів вулицями міста навколо метро Олімпійська, річки Либідь, вздовж вулиці Ямської, що була осередком борделів у Києві кінця XIX та початку XX століття.

Історія заснована на реальних даних – аналізі історичних, статистичних і літературних матеріалів, а також даних інтерв’ю. Таке поєднання дає відчуття занурення та присутності. Жіночі голоси розповідають слухачам факти з сьогодення секс-робітниць, переплітаючи їх з уривками відомих романів та щоденників. Документальна інформація обрамлена вигаданим сюжетом: у головної героїні раптово на кілька тижнів зникає подруга. Цей образ – метафора невидимості проблем із правами людей, які з різних причин надають секс-послуги за гроші.

VRArt Incubator це резиденція VR/AR, в межах якої Vera DG та Микита Худяков отримали індивідуальні стипендії для створення власних творів або інтерпретації творів із фондів Чернівецького обласного художнього музею та Чернівецького обласного краєзнавчого музею. В результаті проєкту були представлені два проекти: “Токен Трипілля” та «Рідна мова» Сидора Воробкевича в доданій реальності.
Натхненний формою та візерунками давнього наконечника сокири, якому понад 6000 років, Микита Худяков створив цифровий токен, тривимірний об’єкт у AR, який обертається. Під час експериментів з трипільськими візерунками він розробив власну техніку поєднання геометричних фігур. Переносячи цю ідею до доповненої реальності (AR), він створив перший NFT-токен у Чернівцях.
Віра Дегтярьова (Vera DG) створила аудіовізуальний об’єкт, пов’язаний із Сидором Воробкевичем.
Скануючи QR-код, відвідувач побачить портрет письменника та літаючі піраміди навколо. Це імерсивний досвід, і якщо ми торкнемося екрану (тап-скрін ), виникають різні ефекти, а на задньому плані лунає пісня «Рідна мова». Портрет Воробкевича в AR — результат співпраці художника та штучного інтелекту.

Освітній курс The Kyivite від Сергія Майдукова орієнтовано на художників, що працюють з ілюстрацією та розглядають її як один із видів мистецтва в сучасній візуальній культурі. У результаті open call було обрано 16 учасників та учасниць з усієї України, що безкоштовно взяли участь в інтенсиві протягом двох днів у Києві.
Також курс мав теоретичну частину з відкритими онлайн-лекціями українських ілюстраторів Анни Сарвіри та Сергія Майдукова. Проєкт має на меті розвивати спільноту ілюстраторів різного віку та з різних міст України за допомогою якісного навчання та творчої співпраці, розширювати інтерес до ілюстрації як мистецтва та сприяти появі нових експертів у ілюстрації. Процес реалізації проєкту, було засновано на кількох етапах: оголошенні open call для участі, проведенні лекцій та двох днів практики, а також публічного представлення робіт. В результаті інтенсиву було створено 16 робіт на тему “Київ після пандемії”.

Археологія однієї квартири – це перформанс, де представниця покоління мілленіалів стає на якийсь час мистецькою детективкою і занурюється у дослідження інтер’єрних предметів із квартири Х. Перебуваючи в оточенні типових радянських книг, платівок, посуду, декоративних фігурок та інших дрібниць, що були частиною чиїхось щоденних ритуалів і життєвих історій, перформерка намагається розкрити сенс і функції певних речей, а також альтернативні шляхи їх майбутнього існування. Археологиня відшуковує/розпаковує/переглядає/колажує залишки радянського побуту і своїми перформативними діями наче запитує: що робити із цими залишками минулого, чи можливо вписати їх у свою сучасність, і якщо так, то як? І, зрештою, яким чином ці радянські об’єкти із квартири дідусів, бабусь, батьків визначають її — людину із 2021?